Шкідники кукурудзи

При вирощуванні кукурудзи значної шкоди завдають шкідники. Налічується близько десятка найбільш шкодочинних з них. Серед них є ґрунтові і наземні, сисні і листогризучі, ті що живуть відкрито і приховано. До таких шкідників з впевненістю можна віднести личинок підгризаючих совок, мідляка піщаного, кравчика, попелиці, клопи, акацієву вогнівку, бавовникову совку і звісно ж стеблового кукурудзяного метелика. Ці види відомі виробникам і для їх контролю приділяється велика увага. Проте є ще один, надзвичайно небезпечний шкідник, про якого відомо небагатьом, ще менше, стикались з ним на своїх полях, тому не всі знають як з ним боротись. Мова йде про діабротику або по іншому західного кукурудзяного жука. Розглянемо коротко його біологію, шкодочинність та заходи боротьби.

Західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) на сьогоднішній день ще вважається карантинним шкідником, оскільки має обмежене поширення переважно в західних регіонах (звідси і назва) країни, проте його вже можна зустріти і в Вінницькій і в Житомирській і в Київській та Черкаській областях і навіть подекуди Миколаївській та Одеській областях. При тому, що походить шкідник з Америки він досить добре почувається і в наших широтах. Крім кукурудзи може пошкоджувати ще й рослини з родини гарбузових та деяких інших культур тому може вважатись поліфагом.

Морфологія та біологія шкідника. Дорослі жуки мають вузьке, овальне тіло завбільшки 4-7 мм, жовтувато-бурого забарвлення з поздовжніми коричневими смугами на надкрилах та темними лапами і вусиками. Самців та самиць легко можна відрізнити за зовнішніми ознаками. Самці мають менший розмір та переривчасті смуги на надкрилах, а самки, відповідно, більші та з суцільними смугами. Яйця біло-жовтого забарвлення, личинки видовжені жовто-білі з темною головою і ногами, з часом можуть сягати 10-13 мм.

Впродовж року розвивається одне покоління. Яйця самка відкладає в ґрунт в середині літа, де вони і зимують на глибині до 20см., переважно на тих полях де вирощувалась кукурудза. З травня до липня починається розвиток личинки, яка живе в ґрунті та живиться коренями кукурудзи. Там вона проходить три стадії від личинок першого віку до – третього, витрачаючи на це три роки. Далі личинка заляльковується і на наступний рік виходять дорослі особини, які живуть приблизно 40-45 діб і здатні до міграції на відстань від 10 до 35 кілометрів

Шкодочинність. Період шкодочинності з травня по вересень включно. Шкодять і личинки і імаго. Личинки пошкоджують кореневу систему кукурудзи обгризаючи зовнішню оболонку молодих коренів. Також здатні вгризатись в паренхіму коренів та виїдати в них ходи, тим самим спричиняючи їх відмирання та ослаблення рослин. Такі рослини в’януть, частіше за все вилягають і навіть якщо виживають то не здатні утворити качан. Найбільшої шкоди завдають личинки третього віку. Крім того личинки є переносниками хвороб кукурудзи, які суттєво впливають на урожайність культури та спричиняють загнивання кореневої системи.

Дорослі жуки спочатку харчуються на листках кукурудзи виїдаючи паренхіму між жилками листків, а після формування генеративних органів і початком цвітіння переходять на мітелку, де активно харчуються пиляками і пилком та качани, де поїдають приймочки. Ще пізніше пошкоджують зерно в молочній та молочно-восковій фазах. Це призводить до зменшення кількості зерен у качані, череззерниці, знижені якості отриманого зерна та загальному зменшенню врожайності. Також в окремих випадках відмічається проростання пошкодженого діабротикою зерна в качані.

Заходи боротьби. Враховуючи особливості біології шкідника та високу шкодочинність всіх стадій розвитку, не можна сподіватись на якийсь один конкретний захід, а потрібно вибудовувати повноцінну, комплексну систему заходів направлену як на знищення пасивних стадій розвитку – яйцекладок та лялечок шкідника так і на знищення активних його стадій – личинок і власне імаго. Така система має обов’язково включати агротехнологічні, селекційні та хімічні заходи контролю. Серед них:

дотримання сівозміни – передбачає виключення для господарств (полів) де помічено діабротику монокультури і висівати кукурудзу на одному і тому ж полі не раніше як чарез 4 роки;
дотримання строків та термінів посіву – передбачає висів кукурудзи в оптимально передбачені терміни та в максимально стислий період на затягуючи посів;
обробіток ґрунту – наприклад, оранка дасть можливість скоротити кількість яєць, личинок та лялечок;
внесення добрив в ґрунт – зокрема внесення азотних таких як безводний аміак, КАС, карбамід сприятиме зниженню кількості личинок;
зменшення норми висіву – дає можливість за рахунок зниження кількості рослин на гектарі скоротити кормову базу шкідника;
використання гібридів кукурудзи з підвищеною здатністю до коренеутворення та стійких до ЗКЖ;
обов’язкова обробка насіннєвого матеріалу інсектицидними протруйниками з діючими речовинами імідаклоприд, тіаметоксам, клотіанідін та інші, це дасть можливість контролю личинок шкідника, особливо ефективне проти личинок 1-го та 2-го віків;
внесення інсектицидів для контролю імаго з д.р. тетраніліпріл, хлорантаніліпріл, імідаклоприд, λ-цигалотрин, α-циперметрин та інші, особливо дієвими є дво- чи трикомпонентні інсектициди з поєднанням системних і контактних д.р.

Отож, уважно слідкуйте за своїми посівами, не допускайте розселення шкідника, відразу після виявлення його на своїх полях, застосовуйте всі можливі способи знищення чи принаймні контролю його чисельності.